"Атлантиду" Васяновича можна поставити поряд із "Землею" та "Тінями забутих предків" - кінознавець
Українські критики назвали найкращі вітчизняні фільми року. Лідерами національної премії "Кіноколо" стали драми "Погані дороги" Наталки Ворожбит 3 нагороди, та "Атлантида" Валентина Васяновича 2 нагороди.
"Атлантида" перемогла в номінаціях "найкращий фільм" і "найкраща режисура". Дія відбувається 2025-го після майбутньої перемоги України у війні з Росією. Донбас звільнено від окупантів, але його території визнані непридатними для проживання. Військовий Сергій повертається в рідні місця. Шукає роботу в спустошеному війною регіоні, за сюжетом.
"Погані дороги" отримали призи "відкриття року" - Наталка Ворожбит, "найкраща чоловіча роль" - Юрій Кулініч, "найкраща жіноча роль" - Оксана Черкашина. Стрічка складається з п'яти історій про жителів Донбасу й українських військових.
Про переможців розмовляємо з Володимиром Войтенком, головою Спілки кінокритиків України та співзасновником премії "Кіноколо".
Два основні тріумфатори цьогорічної премії "Атлантида" та "Погані дороги". Чому саме ці фільми?
‒ Ці стрічки особливо "Атлантида" вже помандрували по світах і викликали до себе увагу публіки кінокритичної і ширшої. Вони абсолютно про українські проблеми. Про те, чим ми живемо. Від чого страждаємо й чому радіємо. Обидві пов'язані з війною на Донбасі. Тому сприймаємо це, вочевидь, навіть гостріше, ніж за кордоном.
Але це фільми дуже різні. "Погані дороги" безкомпромісні. В оригінальній виставі не почуєте жодного матюка. Тому не знав, що у стрічці буде аж така відверта брутальність.
Нецензурна лексика у картині це наслідок передусім нашого життя, а навіть не того, що відбувається на Донбасі. Правильно сказала кіножурналістка Катерина Городнича про роль Юрія Кулініча, який зіграв бойовика та отримав нагороду як найкращий актор. Що його персонаж це "такий травмований самим собою яскравий представник спільноти гопників". У певний момент суспільство чи час їх витягує на якісь перші ролі.
"Атлантида" - це про те, про що на різних суспільних рівнях ніби говорять, але насправді за великим рахунком нічого не роблять. Футуристичний погляд на те, а якою ж буде наша країна, коли ця війна закінчиться і коли, дасть Бог, Донбас повернеться в державне лоно України.
Події відбуваються, коли війна вже скінчилася. І що робити на цій території? Як жити? Кіно трагічне, але й дуже ніжне, пронизливе. Відчуваю, що вже можу включати його у десятку найвиразніших, найважливіших, найкращих фільмів у нашій історії поряд із "Людиною з кіноапаратом", "Землею", "Тінями забутих предків".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Донбас можети стати зоною, схожою на Чорнобиль, але набагато більшою - режисер фільму "Атлантида"
Як каже кінознавець Юрій Шевчук, "Режисер "Атлантиди" робить сьогодні парадигматичний розрив із колоніальною "правдою життя" за допомогою уявної втечі від неї. Створюючи власну кінематографічну дійсність, він постає як спадкоємець і послідовник Олександра Довженка. Фільм Васяновича одночасно відображає оцю саму колоніальну дійсність сьогоднішньої України, і модерність. І моделює ту дійсність, що має настати після неї. У цьому другому сенсі він розширює українську географію. Це насамперед сучасне місто".
Додам від себе, що услід за Довженком, приймаючи цю естафетну, сказати б, паличку, Васянович іде далі. Робить у стрічці українську мовою міжнаціонального спілкування, чого ми часто дуже боїмося.
Взагалі українське кіно цього року тішить тим, що надзвичайно різне. Навіть якщо це картини на ту саму тему війни. Зроблені з різним відчуттям, як про це думати й говорити. Це правильно. На життя можна по-різному дивитися. Як на трагедію, як це робив Шекспір. Та як на комедію, як Бернард Шоу. Важливо, що у нас з'являються кінематографісти, які бачать це і так, і так. А значить, якщо ти все це дивишся отримуєш картину війни, в якій ми живемо, як би ми від неї не ховалися в Києві чи ще десь.
Як дивляться на життя Васянович і Ворожбит?
‒ Вони намагаються сприймати й показувати нам життя у більшому об'ємі, наскільки можуть. Тому що в ньому є все - в цьому житті. Я б сказав, що вони в хорошому розумінні нормально, а значить, критично ставляться до того, що відбувається. І висловлюються про це своїм мистецтвом.
"Погані дороги" змальовують, що відбувається зараз. "Атлантида" ж навпаки - замислюється наперед про те, про що більшість із нас ще навіть не думають і не уявляють.
‒ Це одна з версій майбутнього. Їх може бути багато. Не хотів би по-філософськи відповідати на це. Але вважаю, що люди за тисячі років не змінилися. Суспільство так, але не люди. Тому тут можна говорити, що все одне і те саме. Але це спроба зрозуміти, а що ж на нас чекає. І там немає таких візій, що на Донбасі будуть пальми рости.
Взагалі хтось правильно сказав: "Немає несучасних фільмів. Усі сучасні". Про що б не знімали це про зараз. Про минуле чи майбутнє, це намагання щось сказати про те, що нині хвилює.
Про що передусім "Погані дороги"?
‒ Це про нас, які ми є. Як проявляємо себе у критичних ситуаціях. У нас є конкретна це війна на Донбасі. І як люди себе позиціонують, маніфестують.
Наприклад, коли київська журналістка, захоплена в полон, каже бойовику ДНР, що він особливий. А він же не знає, що з цим робити. Повторює собі: "Неповторимый, неповторимый, неповторимый. Я, бл*ть, неповторимый на*уй" - і так далі. Це ж отака, скажемо, перевірка людини на певну ситуацію. Вона, бідна, це сказала, тому що він її зґвалтувати хоче. Він її побив, і вона вже не знає, що там говорити. Якось уже хоче його утішити, задобрити. Він все добивається, як вона до нього ставиться. Що ти в цій ситуації скажеш? Як ти ставишся? Як бути?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Персонажі "Поганих доріг" опиняються на роздоріжжі. Повинні робити вибір - режисерка
Це кіно - мозаїка із п'яти сюжетів, яка дає зріз воєнного часу, в якому ми живемо. В одній із новел героїня на автомобілі курку зачавила. Йде до її власників сільської пари: "Знаєте, я вашу курку зачавила. Я вам гроші заплачу". А ті починають знущатися з неї. А потім хочуть нажитися на ній. Курка, виявляється і слухала, і все розуміла, а потім ще щось. "А ви знаєте, скільки вона яєць несла? 30 на місяць. А скільки зараз десяток яєць коштує? Стільки-то. А давайте порахуємо. Це вона два роки несла б. Скільки б це було? Це вона б тоді коштувала під 3 тисячі гривень". Доходить до того, що їй говорять: "Поліцію викличемо, а ти знаєш, як у нас довго поліція їде. То ми тебе зараз у погріб".
Стрічка Ворожбит це також спроба зрозуміти людську натуру. А вона насправді складна. І темна, і світла. Що саме проявиться - часто залежить від обставин. Якісь люди пручаються обставинам, а якісь не сильно. Деякі - зовсім ні. В умовах війни отримують можливість проявити те, що їм не давало мирне суспільство.
Тобто ці стрічки і про сьогодення, і про вічне.
‒ Абсолютно. Тому вони зрезонували не тільки на премії "Кіноколо", а й у Венеції. І не лише. Фільм Васяновича за рік нагулявся по кінофестивалях. А Наталчин просто тільки закінчений. Його тепер теж запрошують по світу.
Коли фільм отримує якийсь такий приз одразу в усіх інтерес подивитися. Хай це публіка неширока кілька тисяч глядачів. Але це люди, які впливають на те, що відбувається у суспільстві. І це дуже важливо, що у нас таке кіно є.
Таке враження, що більшість досі не помічають, що у нас уже знімають гарне кіно.
‒ Ми в сильній конкуренції. Візьми будь помітніший за американське кіно. Це непросто. Там вкладаються просто страшенні гроші, і не тільки. Таланти і все інше. І це вже робиться 100 років. А у нас хоч стільки ж, але Україна весь час була в різних імперіях. А коли ти під іншою владою, то твою культуру й мову у кращому разі пригнічують, а то й кажуть, що немає, як це робили росіяни.
Має ж бути певна тяглість, традиція. А вона переривалася протягом минулого століття. І впродовж 500 років. Тому це важко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кінокритики назвали найкращий український фільм 2020 року
Премію "Кіноколо" заснували 2018-го для визначення досягнень українського кінематографа та діячів кіноіндустрії за останній рік від імені спільноти кінокритиків України. 2019-го найкращим фільмом назвали драму "Додому" Нарімана Алієва, 2018-го "Донбас" Сергія Лозниці.
Цьогоріч відзначили лауреатів у восьми номінаціях. Церемонія вручення відбулася на відкритті кінофестивалю "Київський тиждень критики" у столичному кінотеатрі "Жовтень".
Повний список переможців:
Найкращий повнометражний ігровий фільм "Атлантида", режисер Валентин Васянович, продюсери Валентин Васянович, Ія Мислицька, Володимир Яценко;
Найкращий режисер Валентин Васянович, "Атлантида";
Відкриття року "Погані дороги", реж. Наталка Ворожбит, прод. Юрій Мінзянов, Дмитро Мінзянов;
Найкращий актор Юрій Кулініч, "Погані дороги";
Найкраща акторка Оксана Черкашина, "Погані дороги";
Найкращий документальний фільм "Земля блакитна, ніби апельсин", реж. Ірина Цілик, прод. Анна Капустіна;
Найкращий анімаційний фільм "Віктор_Робот", реж. Анатолій Лавренішин, прод. Олена Голубєва;
Найкращий короткометражний ігровий фільм "Нетерпимість", реж. і прод. Станіслав Битюцький.